Займати гроші – заняття не надто приємне, а вже позичати – тим більше. Приватний кредитор, на відміну від банку чи мікрофінансової організації, ризикує набагато більше, адже гарантією, у разі, стає лише слово позичальника. А в суді цього явно замало.
Так все ж таки, як правильно давати гроші в борг?
Як роблять банки в аналогічній ситуації? Оцінюють платоспроможність, визначають термін та спосіб повернення, прописують штрафи за кредитом, беруть із нас певний відсоток, та ще й гарантій вимагають – у вигляді застави чи поруки. Фізичним особам дома кредитної організації виявляється непросто: платоспроможність ми оцінюємо інтуїтивно чи за непрямими ознаками, до того ж не завжди готові попросити розписку і взагалі якось узаконити боргові зобов’язання. Про те, щоб вимагати відсотки чи гарантії навіть не йдеться – даємо своїм, перевіреним людям. Від цього усі проблеми.
Давати гроші в борг чи не давати, ось у чому питання
Перше питання, яке слід собі поставити: яка ймовірність того, що гроші будуть отримані назад? Адже позичальники теж різні бувають. Для когось норма брати і не віддавати, а для когось борг навіть кілька сотень рублів стане справжнім випробуванням.
Порада тут лише одна – позичити стільки, скільки не шкода. Або взагалі запропонувати рівно половину суми, але у подарунок. Такий підхід має право на існування, але виправданий лише один раз. Вдруге наступати на ті ж граблі при неповерненні ви навряд чи станете.
Питання друге: як гарантувати повернення коштів?
Загальноприйнятим інструментом гарантування повернення боргу є розписка. Але оформляти її потрібно за всіма правилами.
В іншому випадку довести в суді факт передачі коштів буде неможливо: показання свідків у подібних випадках до розрахунку не приймаються. А презумпцію невинності ніхто не скасовував – спершу доведеться довести факт передачі грошей.
За законом
За законом будь-які боргові зобов’язання за участю юридичної особи (організації) підлягають фіксації письмово. З приватними особами дещо інакше. Письмова угода укладається і в тому випадку, коли розмір кредиту в 10 або більше разів перевищує борг. Варіанту всього два:
- боргова розписка;
- договір позики.
Боргова розписка
Розписка – найпростіший спосіб зафіксувати боргові зобов’язання. Реєструвати чи завіряти її нотаріусу не потрібно. У ній вказують:
- Імена всіх учасників.
- Контактні дані учасників.
- Суму боргу.
- Термін повернення боргу.
Обов’язково проставити дату складання розписки та бажано залучити свідків. Щоб убезпечити себе, слід наполягти на тому, щоб розписка була написана позичальником від руки – якщо у суду виникнуть сумніви, почерк позичальника стане ще одним свідченням на вашу користь.
Розписка складається в одному примірнику та залишається у кредитора.
Договір позики
Договір позики – документ найбільший. У ньому можуть бути прописані і штрафні санкції, відсотки користування грошима, метод повернення боргу (наприклад, товаром, а чи не грошима), визначено гарантії, поручители.
Його можна, а в деяких випадках навіть потрібно, запевнити у нотаріуса.
Однак це спричинить додаткові витрати. Крім того, всі доповнення до договору доведеться засвідчувати нотаріально – згідно із законом вони мають бути у тій самій формі, що й основний договір.
Договір позики складено у двох примірниках. Один призначений позичальнику, інший для кредитора. Якщо до процесу залучається і нотаріус, то потрібний третій екземпляр, який залишиться в нього.
А що потім?
Якщо борг повернуто вчасно і позичальник і позичальник не мають взаємних претензій, бажано письмово зафіксувати факт повернення боргу. Розписка у разі знищується.
Якщо боржник не поспішає з поверненням боргу, його можна поквапити, надіславши письмову вимогу повернути позичену суму. У разі відсутності реакції можна звертатися до суду. Позовну заяву слід нести за місцем проживання боржника. До нього додаються всі документи, які доведуть розмір, термін, відсотки та інші важливі характеристики позики. Вам також доведеться сплатити державне мито, яке за позитивного рішення ляже на плечі боржника, як і всі судові витрати.
Якщо суд ухвалить позитивне рішення, позикодавець отримає на руки виконавчий лист, який передається приставам. Подальше – турбота приставів.
